Песенник эмигранта, ностальгия, или популярные песни XX века

Засвіт встали козаченьки
Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі.
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися,
Та за свого миленького
Богу помолися!

Стоїть місяць над горою,
А сонця не має…
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає:

"Іди, іди, мій синочку,
Та й не забавляйся.
За чотири неділеньки
Додому вертайся".

"Ой рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та щось кінь мій вороненький
В воротах спіткнувся.

Ой Бог знає, коли вернусь,
В якую годину;
Прийми ж мою Марусеньку
Як рідну дитину!

Прийми її матусенько,-
Всі у Божій волі!
Бо хто знає, чи жив вернусь,
Чи ляжу у полі?"

"Ой рада б я Марусеньку
За рідну прийняти,
Та чи буде ж вона мене,
Сину, шанувати?"

"Ой не плачте, не журітесь,
В тугу не вдавайтесь:
Заграв кінь мій вороненький,
Назад сподівайтесь!"