Песенник эмигранта, ностальгия, или популярные песни XX века

Я пiду в далекi гори
Я пiду в далекi гори, на широкi полонини,
I попрошу вiтру зворiв, аби вiн не спав до днини.
Щоб летiв на вiльних крилах на кичерi i в дiброви,
I дiзнавсь, де моя мила, карi очi, чорнi брови.

Мила моя, люба моя, світе ясен-цвiт,
Я несу в очах до тебе весь блакитний свiт.
Я несу любов-зажуру, мрiю молоду,
I сади цвiтуть для мене, як до тебе йду.

А як вiтер з полонини полетiти не захоче,
Все одно знайду дiвчину - чорнi брови, карi очi.
Перейду я бистрi рiки, i бескиди i дiброви,
I шляхи менi покажуть карi очi, чорнi брови.