Песенник эмигранта, ностальгия, или популярные песни XX века

Стоїть гора високая
Стоїть гора високая, попiд горою гай,
Зелений гай густесенький, неначе справдi рай.

Пiд гаєм в'ється рiченька, як скло вода блищить;
Долиною зеленою кудись вона бiжить.

Край берега, у затишку, прив'язанi човни;
Там три верби схилилися, мов журяться вони.

Що прийде красне лiтечко, повiють холода,
Осиплеться їх листячко і понесе вода.

Журюся й я над рiчкою... Бiжить вона, шумить,
А в мене бiдне серденько і млiє, i болить.

Ой, рiченько, голубонько! Як хвилечки твої,
Пробiгли днi щасливiї і радощi мої...

До тебе, люба рiченько, ще вернеться весна,
А молодiсть не вернеться, не вернеться вона!..

Стоїть гора високая, зелений гай шумить;
Пташки спiвають голосно, і рiчечка блищить...

Як хороше, як весело на бiлiм свiтi жить!..
Чого ж у мене серденько і млiє, i болить?

Болить воно та журиться, що вернеться весна,
А молодiсть... не вернеться, не вернеться вона!