Песенник эмигранта, ностальгия, или популярные песни XX века

В кiнцi греблi шумлять верби
В кiнцi греблi шумлять верби, що я насадила...
Нема того козаченька, що я полюбила.

Ой, немає козаченька,- поїхав за Десну;
Рости, рости, дiвчинонько, на другую весну! 

Росла, росла дiвчинонька та на порi стала;
Ждала, ждала козаченька та й плакати стала. 

Ой, не плачте, карi очi,- така ваша доля:
Полюбила козаченька, при мiсяцю стоя! 

Зелененькi огiрочки, жовтенькi цвiточки...
Нема мого миленького, плачуть карi очки!